Дев'ять Принців Амбера - Страница 40

Я не відповів йому відразу, почавши боротьбу з ним не на жарт, всією силою своєї волі. Він злегка відступив при цьому шаленому натиску, але тим не менше йому вдалося утримати мене, якщо не придушити.

Якби в цей момент один з нас хоч на долю секунди відволік увагу, ми могли б увійти в фізичний контакт, або один з нас отримав би величезну перевагу на ментальному рівні. Тепер я ясно бачив його палацові покої. Але якщо один з нас зробить хоч найменший рух, інший неминуче тут же потрапить під його повну владу.

Тому ми напружено дивились один на одного, так що з боку було незрозуміло, яка між нами йшла боротьба. Ну що ж, одну з моїх проблем він вирішив сам, почавши атаку на мене першим. Карту з моїм зображенням він тримав у лівій руці, брови хмурились від напруги. Я намагався знайти в ньому хоч найменшу слабинку, але її не було. Мої люди намагалися поговорити зі мною, але я їх не чув, жодного слова.

Рахунок часу я теж втратив з самого початку нашого поєдинку. Чи могли вже пройти дві години? Можливо, Ерік цього і добивається? Я ні в чому не був впевнений.

— Я знаю, про що ти думаєш, — сказав Ерік. Відчуваю. Так, я пов'язаний з Каїном. Ми контактували з ним після того, як ти попросив відстрочки. І я можу утримувати тебе в такому стані, поки весь твій флот не піде на дно, в Рембо, щоб згнити там. Твоїх людей з'їдять риби.

— Почекай, — відповів я. — Вони безвинні. Ми з Блейзом обдурили їх, і вони думають, що ми воюємо за праве діло. Їх смерть не принесе тобі користі. Я вже був готовий здати свій флот.

— Тоді тобі не слід було так довго думати, — відповів він, — тому що зараз уже пізно. Я не можу викликати Каїна і скасувати свій наказ без того, щоб звільнити тебе, а в той момент, коли я тебе звільню, сам тут же потраплю під твій ментальний контроль або мені буде загрожувати чисто фізичне знищення. Ми занадто міцно з тобою пов'язані.

— Припустимо, я дам тобі чесне слово, що не зроблю такої спроби?

— Будь-хто може порушити своє слово, коли мова йде про королівство, — сказав Ерік.

— Але ж ти зараз можеш читати мої думки. невже ти не відчуваєш, що я кажу правду? Я дотримаю слово.

— Я відчуваю твою дивну прихильність до цих людей, яких ти надурив, і я не розумію, чим вона викликана. Але все-таки ні. Ти сам це знаєш. Навіть якщо ти говориш зараз відверто — а я це допускаю — спокуса буде занадто великою, коли тобі випаде така можливість. Ти сам це знаєш. Я не можу ризикувати.

І я дійсно знав це. Амбер занадто гарячив нашу кров.

— Зате твоє фехтувальне мистецтво значно покращилося, — зауважив він. — Я бачу, що в цьому відношенні заслання принесло тобі тільки користь. Ти зараз близький до мого рівня, ближче, ніж хто-небудь інший, окрім зрозуміло Бенедикта, якого, можливо, вже давно немає в живих.

— Не тіш себе ілюзією. — Сказав я. — Я знаю, що можу перемогти тебе в будь-яку хвилину. Чесно кажучи, я хотів запропонувати…

— Не турбуйся. Я не збираюся битися з тобою на дуелі ЗАРАЗ. — сказав він і посміхнувся, прочитавши мою думку не тільки в мозку але і на обличчі.

— Я все більше і більше шкодую, що ти не зі мною, — сказав він. — Тебе я міг би використовувати куди краще, ніж інших. На Джуліана мені просто наплювати, Каїн боягуз, Жерар сильний, але дурний.

Я вирішив замовити слівце хоч за одного, поки була така можливість.

— Послухай. Я змусив Рендома слідувати за собою. Сам він був від цього далеко не в захваті. Мені здається, він підтримав би тебе, тобі варто було лише попросити.

— Цей покидьок?! Я не довірив би йому виносити навіть нічні горщики! В один прекрасний день я виявив би в своєму щура. Ні, дякую. Може, я і помилував би його, якби ти за нього зараз не попросив. Ти хочеш, щоб я притис його до грудей і вигукнув: «Брат!», чи не так? О, ні. Надто вже швидко ти кинувся його захищати! Це показує його істинне до мене відношення, про яке він, поза всяким сумнівом, повідомив тобі. Давай-но краще забудемо про Рендома з точки зору милосердя.

У цей момент я відчув запах диму і скрегіт металу об метал. Це означало, що Каїн напав на нас, знищуючи по одному.

— Чудово, — сказав Ерік, прочитавши мої думки.

— Зупини їх! Будь ласка! У моїх людей немає жодного шансу проти такий ескадри!

— Навіть якби ти сам особисто здався… Тут він прикусив губу і вилаявся. Він збирався попросити мене здатися, натомість пообіцявши життя моїм людям, а потім переказати Каїнові наказ про повне знищення флоту. Я ясно прочитав його думку, і він це зрозумів, коли в запалі хвилюючих його пристрастей почав говорити раніше, ніж потрібно, ніж я сам це запропонував.

Я посміхнувся, побачивши його роздратування.

— Все одно ти скоро будеш моїм, сказав він. — Як тільки захоплять твій флагман.

— Але поки цього не сталося, — відповів я, — спробуй-но мою рецептуру!

І я вдарив по ньому всією силою волі якою володів, давлячи на мозок, знищуючи його своєю ненавистю. Я відчув його біль, і це змусило мене вдарити ще сильніше. За всі ті роки, які я провів у засланні, я бив по ньому, вимагаючи, нарешті, розплати. За те, що він кинув мене на погибель під час чуми, за все інше… Я бив по бар'єрах його розуму, вимагаючи помсти. За ту автокатастрофу, в яку він мене втягнув, я бив по ньому, намагаючись викликати в його мозку муки у відповідь на мої страждання.

Контроль його почав слабшати, і мій тиск посилився. Я згинав його волю, і поступово він відступав.

— Диявол! Ти диявол! — Скрикнув він в самому кінці і накрив мою карту долонею. Контакт перервався і я стояв, тремтячи.

Я цього досягнув. Я переміг його в змаганні волі. Більше я вже ніколи не буду боятися свого брата-тирана, в якому б поєдинку нам не довелося брати участь. Я був сильніший його.